Існує багато способів залучити потенційних покупців. Деяки з них дійсно ефективні, деякі – потребують перевірки саме у вашій сфері діяльності, а інші – просто застарілі настільки, що тягнуть рекламну кампанію на дно. Як не робити, щоб у подальшому не ховатися під новими марками?
НЕ починати з брехні
Рано чи піздно люди дізнаються правду. Особливо, якщо брехня стосується насамперед послуги чи товару. Не варто брехати про цифри, накидуючи бренду зайвих років чи покупців (за три місяці існування нашого парку атракціонів ми покатали мільйон людей). Недобре перебільшувати окремі речі, які дійсно важливі потенційній аудиторії (крем зробить вас молодше на 50 років, навіть якщо вам всього 40!). Це все призведе до проблем з довірою, на якій базується нормальна взаємодія в торгівлі.
Краще: Просто кажіть правду. Прямо, як воно є. І додавайте позитивну інформацію до правди – тоді налагодите дійсно міцні стосунки з клієнтами. Приклад: Я тільки відкрила квітковий магазин і продала лише два букети. Але сподіваюся, що то лише початок. Бо на ці неймовірно пахучі троянди, які я з коханням вирощую у власній тепліці, точно знайдеться щасливий покупець.
НЕ створювати скандальний інфопривід
Звичайно, скандальні інфоприводи працюють. Вони приводять людей до акаунту, навіть створюють історію. І репутацію створюють. Тільки негативну і негарну, яка потім ходитиме за брендом, немов страшна тінь. Навіть якщо люди забудуть, інтернет нічого не пробачає.
Краще: Замість скандалів створюйте цікаві, людяні інфоприводи. Якщо ви хочете заявити про себе гучно – допоможіть комусь, хто попав у велику біду. Підтримайте когось, хто заслуговує на це, чиї цінності схожі з вашими. А якщо хочете хайпу, але без поганих наслідків, скажіть про себе шокуючу правду. Ту річ, про яку ви не хотіли раніше говорити. А зараз згодні відкритися аудиторії, бо настав час. Тільки про себе, не чіпайте інших людей.
Приклад: Багато років мене бив чоловік. Я нічого не робила, бо вірила у краще. Вірила, що повинна терпіти біль. Але потім зустріла неймовірну жінку – психологиню, яка відкрила очі на реальність… Сьогодні я маю власний центр психологічної допомоги жінкам. І вірю, що усе можна пережити.
![](https://probrand.in.ua/wp-content/uploads/2022/07/fd3ea3758cd32d3b65998654bbd14648a75a022c-1024x742.jpeg)
НЕ плагіатити
Як кажуть, кращий варіант для бізнесу – це той, де є конкуренція, бо там існує попит. Так і є. Але деякі люди розуміють це буквально, і роблять бізнес на вже існуючих брендах. Перероблюють назву, наприклад, і йдуть “працювати”. Біда у тому, що юридичні питання не змусять себе чекати. Можливо, ви зробили “грамотний” плагіат, порадившись з юристом, тоді все можливо. Якщо, звичайно, карма не стане біля керма.
Краще: Можна і треба створювати бренди на ринку, який вже працює. Але важливо залишатися унікальним, розробляти власну концепцію. Приклад: McDonald’s і KFC – дві найвідоміші компанії на гастрономічному ринку. Та кожна з них має не тільки свій асортимент, а й відрізняється деталями, які створюють емоційні асоціації.
НЕ вкладатися у рекламу більш ніж у продукт
Це часта проблема інфопідприємців. Вони продають “сирі” продукти, тому потім вимушені чистити репутацію. Зате кладають великі гроші у рекламні кампанії, колаборують з цікавими блогерами, готують неймовірні заходи на честь бренду. Але все це стає нелогічним, коли виявляється, що у додатку зламаний код, листи про вебінари не приходять, полуниця виросла несмачна. Ну, ви зрозуміли мою думку.
Краще: Спочатку розробити крутий продукт, яким ладні пишатися. Якщо чесно, гарний товар чи послуга продають себе самі. Приклад: Іра відкрила салон краси. Вона витратила значну кількість грошей на обладнання, уніформу, якісні матеріали, зарплатню працівникам та дизайн приміщення. Все це виявилося настільки професійним, яскравим, якісним, що люди самі приходять, за допомогою сарафанного радіо.
НЕ починати самостійно
На жаль, дуже складно робити одночасно декілька речей. Особливо, коли питання стосується цілої компанії. Але до сих пір багато бізнесменів починають самостійно. Це можуть бути фрилансери, яким не потрібен навіть офіс, тому вони беруть робочі процеси до власних рук.
Але робити роботу, домовлятися з покупцями, займатися рекламою, вести статистику, розробляти концепції тощо самому важко. Виходить як у тому анекдоті: Я працюю на себе. Тому я і директорка зі складним характером, і бухгалтер, і продавець, і охоронець, який запив і взагалі не прийшов на роботу – теж я. 🙂
Краще: Долучити до бренду хоча б ще одну-дві людини. Варто розписати обов’язки і чітко дотримуватись їх. Платити можна вже з прибутку. А згодом розширяти компанію.
Це тільки невеличкий список “НЕ”, про які варто думати перед тим, як стати бізнесменом. Хоча історії відомі випадки, коли навіть з такими “НЕ” бренди ставали відомими. Але то вже виключення з правил.
А скільки ви ще можете нараховувати цих “НЕ”? І скільки з них були у вас? Каюся, у мене 1 з 5.